Жінки в історії України: ТОП-7 імен, які варто знати

Історія України творилася не лише на полі бою чи в кабінетах можновладців — її формували й жінки, чий внесок часто залишався в тіні або недооцінювався. Вони були правительками й мисткинями, науковицями й воїнами, берегинями культури та рушіями змін. Їхні ідеї, талант і сміливість впливали на хід подій і формували національну ідентичність.

У цій добірці ми зібрали ТОП-7 жінок в історії України, імена яких варто знати кожному. Це постаті різних епох і сфер діяльності, але їх об’єднує одне — здатність змінювати світ навколо себе та залишати слід, що відчувається й сьогодні.

Княгиня Ольга

Княгиня Ольга — одна з найвідоміших і водночас найтаємничіших постатей в історії України. Про її походження й ранні роки відомо небагато, а навіть ключові події життя залишаються дискусійними для істориків. Після загибелі князя Ігоря близько 944 року Ольга стала регенткою при малолітньому синові Святославі та фактично очолила Київську Русь, зміцнюючи центральну владу й поступово підпорядковуючи Києву племінні землі.

Вона увійшла в історію як реформаторка й дипломатка: впорядкувала систему збору данини, запровадивши уроки, оброки та погости, і налагодила відносини з Візантією. 957 року Ольга прийняла християнство в Константинополі, ставши першою християнкою з правлячої династії. Хоча її місія не призвела до негайного хрещення Русі, саме вона заклала підвалини для майбутніх змін, за що була згодом вшанована як рівноапостольна свята.

Анна Ярославна

Анна Ярославна (бл. 1032 — після 1075) — донька київського князя Ярослава Мудрого, королева Франції та одна з найвпливовіших жінок Європи XI століття. У 1051 році вона стала дружиною короля Генріха I, привізши до Франції освіту й культурні традиції Київської Русі, а після його смерті брала участь у державному управлінні як мати короля Філіппа I. 

Анна підписувала королівські грамоти, листувалася з Папою Римським, заснувала монастир у Санлісі та залишила кириличний підпис «Анна королева» — унікальне свідчення української писемної традиції в західноєвропейських джерелах.

Роксолана

Хасекі Гюррем-султан (Роксолана) (бл. 1506 — 15 квітня 1558) — законна дружина султана Сулеймана І Пишного, перша хасекі-султан і одна з найвпливовіших жінок в історії Османської імперії. Потрапивши до гарему на початку XVI століття, вона стала найближчою супутницею султана, з яким вела поетичне листування, та започаткувала епоху так званого жіночого султанату. Роксолана активно займалася благодійністю: за власні кошти будувала мечеті, школи, лікарні, караван-сараї й кухні в Стамбулі, Едірне, Єрусалимі, Мецці та Медіні.

Походження Хюррем залишається предметом дискусій: сучасники називали її «султанкою з Русі», а версія імені Анастасія Лісовська виникла значно пізніше в літературній традиції. Вона відігравала помітну роль у внутрішній політиці імперії та сприяла сходженню на престол свого сина Селіма II. Образ Роксолани став знаковим у європейській і українській культурі, а її постать входить до переліку найвідоміших жінок історії України.

Христина Алчевська

Христина Данилівна Алчевська (1841–1920) — видатна українська педагогиня, організаторка народної освіти, меценатка й письменниця, одна з ключових постатей просвітницького руху в Україні. Самоосвітянка за походженням, у 1862 році вона заснувала Харківську жіночу недільну школу — унікальний на той час освітній осередок для жінок і дорослих, який утримувала власним коштом понад пів століття, і у якій здобули освіту близько 17 тисяч жінок. 

Алчевська активно популяризувала українську мову, культуру й творчість Тараса Шевченка, уклала фундаментальні бібліографічні праці для народної освіти, зокрема «Что читать народу?», і здобула міжнародне визнання як реформаторка освіти дорослих. На її надгробку викарбувано визначення, що найточніше підсумовує її життя, — «Просвітителька народу».

Варвара Ханенко

Варвара Ніколівна Ханенко (1852–1922) — українська колекціонерка й меценатка, одна з ключових постатей у формуванні музейної справи в Україні. Народжена в родині відомих цукрозаводчиків і благодійників Терещенків, вона разом із чоловіком Богданом Ханенком зібрала унікальну колекцію західного та східного мистецтва, що стала основою приватного музею в Києві. 

Варвара Ханенко активно підтримувала народні ремесла, засновувала школи й майстерні, організовувала виставки та просувала українське кустарне виробництво. Після смерті чоловіка саме вона зберегла колекцію в умовах воєн і революцій, домоглася її повернення до Києва та передала місту з умовою створення загальнодоступного музею. Так постала інституція, відома сьогодні як Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків — один із провідних художніх музеїв України.

Софія Русова

Софія Русова (1856–1940) — одна з ключових постатей українського освітнього й громадського руху кінця ХІХ — початку ХХ століття, педагогиня, просвітителька, феміністка та діячка Української революції. Вона стояла біля витоків національної системи освіти, була теоретиком і практиком дошкільного та позашкільного виховання, послідовно відстоювала право навчання українською мовою й гуманістичний, дитиноцентричний підхід до освіти. 

Як член Української Центральної Ради та очільниця освітніх напрямів у 1917–1921 роках, Русова заклала основи української школи, а в еміграції продовжила працю як професорка й громадська діячка, залишивши потужну інтелектуальну спадщину в галузі педагогіки, культури та прав жінок.

Олександра Екстер

Олександра Екстер (1882–1949) — українська художниця єврейського походження, одна з ключових постатей європейського авангарду, піонерка кубізму, футуризму та одна із засновниць стилю ар-деко. Народжена в Білостоку, вона сформувалася як мисткиня в Києві, де навчалася й відкрила знамениту студію, що стала осередком нового мистецтва. 

Екстер поєднала радикальні авангардні пошуки з енергією українського народного мистецтва, насичуючи живопис сміливою кольоровою палітрою. Вона стала однією з перших абстракціоністок у Європі, реформувала сценографію ХХ століття, вплинувши на театр у Європі та США, і увійшла в історію як «амазонка авангарду» — художниця, що випередила свій час.

Долі перелічених жінок переконливо доводять: жіночий внесок у розвиток суспільства був і залишається визначальним, а знання цих імен є важливим кроком до глибшого розуміння історії та української самоідентичності. Цей перелік не є вичерпним — ми свідомо не згадали багато достойних постатей, однак намагалися окреслити коло ключових жінок, чий вплив став знаковим для історичного, культурного й інтелектуального розвитку України.