Кращі виставки Українського Дому

За останні чотири роки Український Дім став одним із ключових просторів осмислення сучасної української реальності — через мистецтво, пам’ять, традицію й особистий досвід. Його виставки не просто демонстрували експозиції, а створювали середовище для діалогу з глядачем, реагували на виклики часу, війну, пошук ідентичності та потребу в світлі й надії. 

Саме тут великі національні наративи поєднувалися з інтимними переживаннями, а класична музейна форма переосмислювалася мовою сучасних медіа й кураторських рішень.

У цій добірці ми зібрали п’ять найяскравіших виставок Українського дому за останні чотири роки — проєкти, які стали подіями культурного життя та залишили помітний слід у суспільному просторі. Ці виставки стали маркерами часу, які варто згадати, переосмислити й побачити знову.

Ти як? 

Джерело: Український Дім

У 2023 році в Національному центрі «Український дім» відбулася виставка «Ти як?» — масштабний проєкт, що став першим публічним кроком новоствореного Українського музею сучасного мистецтва (UMCA). Експозиція об’єднала понад 500 робіт більш ніж 100 українських художників і художниць, створених після 24 лютого 2022 року, і зайняла всі п’ять поверхів будівлі. Вісім кураторів і кураторок вибудували виставку як хронологічний маршрут воєнного досвіду — від перших днів повномасштабного вторгнення до весни 2023 року, де кожен поверх відповідав окремому періоду, емоційному стану й способу художнього реагування.

«Ти як?» постала не як класична музейна розповідь, а як простір ситуації, свідчення і спільного переживання, де Час було проголошено головним куратором. Виставка поєднала голоси знаних митців і нових імен, нейронетипових художників і тих, хто прийшов у мистецтво вже під час війни, зруйнувавши ієрархії та створивши поліфонію досвідів. Проєкт не завершився із закінченням виставки, а отримав своє втілення у цифровому форматі. Тожі після кількох років по її завершенню виставку “Ти як?” можна переглянути онлайн на платформі emuseum.online.

ДоДому на Різдво. Світло української традиції

Джерело: Мінкульт

З 15 грудня 2023 року до 21 січня 2024 року в Національному центрі «Український Дім» відбулася виставка «ДоДому на Різдво. Світло української традиції» — проєкт, що осмислював українське Різдво як глибоку культурну опору й спільний символічний простір у часи радикальних змін і війни. Виставка говорила про традицію як про силу, що зберігалася крізь століття випробувань і сьогодні допомагає відчувати єдність, дім і тепло незалежно від обставин. Різдвяний Святвечір у проєкті поставав не лише обрядом, а станом спільності, який об’єднує українців у межах країни та за її кордонами.

Експозиція поєднала історичні артефакти й сучасні інтерпретації: традиційний одяг і посуд, килими, прикраси, аудіозаписи колядок, твори класиків і сучасних художників та дизайнерів, які по-новому прочитували різдвяну спадщину. Виставка доповнювалася насиченою освітньою програмою — концертами, лекціями, майстер-класами для дітей і дорослих, а також святковою крамничкою з роботами українських майстрів. Проєкт став важливою культурною подією зими 2023–2024 років, підкресливши тяглість української традиції та її живу присутність у сучасному мистецькому контексті.

Кола Сільваші

Джерело: фото Руслана Сингаєвського

Виставка «Кола Сільваші», що тривала з 13 вересня по 27 жовтня в Український Дім у співпраці з Українським музеєм сучасного мистецтва, стала першою великою музейною ретроспективою Тіберія Сільваші — однієї з ключових постатей українського мистецтва другої половини ХХ — початку ХХІ століття. Проєкт представив творчість художника в розвитку: через живопис, тексти, нереалізовані й трансформовані проєкти, а також у широкому діалозі з контекстом часу. На п’яти поверхах Українського Дому роботи Сільваші були показані поруч із творами понад 90 митців, що підкреслило його роль як фігури, навколо якої формувалися мистецькі середовища кількох поколінь.

Ретроспектива розкривала Сільваші не лише як живописця, а й як мислителя та куратора, для якого мистецтво є інструментом пошуку гармонії й фіксації істини. Важливо, що для збереження та ширшої доступності проєкту було створено 3D-тур виставкою — тож сьогодні «Кола Сільваші» можна переглянути онлайн, незалежно від місця перебування. Цифровий формат дозволяє знову пройти кураторський маршрут, побачити взаємодію робіт у просторі та відчути масштаб і багатошаровість події, яка стала однією з ключових мистецьких подій сезону.

ПроЗорі

Джерело: antikvar.ua

Виставка «ПроЗорі», що відбулася у червні 2025 року в Українському Домі у співпраці з Артфундація «Дукат», стала масштабним проєктом, присвяченим київським художникам-візіонерам другої половини ХХ століття — Федору Тетяничу, Валерію Ламаху, Аді Рибачук і Володимиру Мельніченку (АРВМ), Флоріану Юр’єву. Експозиція зосередилася на їхньому внеску у формування образу післявоєнного Києва — від знакових монументальних об’єктів і мозаїк до архітектурних символів на кшталт «Літаючої тарілки» — та водночас розкривала глибинні філософські пошуки митців, їхній інтерес до космосу, пам’яті, синтезу мистецтва і науки, свободи творчості поза ідеологічним контролем.

Проєкт представив понад 200 робіт — живопис, графіку, скульптуру, архівні матеріали, світлини й спогади, значну частину з яких було показано вперше, зокрема матеріали з «Книги схем» Валерія Ламаха та циклу «Хіросіма» АРВМ. Важливою складовою стала мультимедійність — мапінг, анімація та звукові інсталяції, що створювали імерсивний досвід. Виставку було оцифровано, і сьогодні її можна переглянути онлайн у форматі 3D-туру на платформі emuseum.online, зберігаючи доступ до спадку митців і продовжуючи діалог про актуальність їхніх ідей у сучасному контексті.

І побачив я

Революція на граніті, Київ, жовтень 1990 р. Фото: Олександ Глядєлов

Виставка «І побачив я», що тривала з вересня по жовтень 2025 року, стала масштабним фотографічним проєктом Олександр Глядєлов, який провів глядача крізь історію незалежної України. Експозиція об’єднала 323 чорно-білі світлини, створені за понад 35 років, і зафіксувала ключові злами новітньої історії: розпад СРСР і здобуття незалежності, кризу 1990-х, Помаранчеву революцію, Революцію Гідності, російсько-українську війну та її повномасштабну фазу. Особливе місце посіла відома серія «Діти вулиць», яка оголює соціальну вразливість і людську гідність у найскладніших обставинах.

Виставка була вибудувана як поліфонічний простір пам’яті: тематичні блоки супроводжували есеї, спеціально написані для проєкту філософами, істориками, військовими, письменниками й громадськими діячами, що додавало експозиції глибини особистого осмислення часу. Назва «І побачив я» відсилає до Одкровення Іоанна Богослова — видіння кінця старого світу й народження нового; у фотографіях Глядєлова ці процеси співіснують, фіксуючи водночас відчай і надію, втрати й стійкість. Без оцінок і моралізування, його роботи постають як чесне документальне свідчення епохи та водночас як інтимна розмова про людський досвід у вирі історії.

Зібрані в цій добірці виставки — різні за формою й тематикою — об’єднує здатність залишатися актуальними й після завершення експозицій: у пам’яті глядачів, у цифрових форматах, у подальших розмовах і переосмисленнях. Вони не лише віддзеркалюють епоху, а й формують культурний ландшафт майбутнього, до якого хочеться повертатися знову.