«Я народився вмісті з Україною і хочу бути її вірним сином», — ці слова належать художнику, без якого неможливо уявити розвиток модерного українського мистецтва. Олександр Мурашко — постать, яка поєднала європейську живописну культуру й українську національну стихію. Сьогодні його мистецтво доступне онлайн — завдяки нашій цифровій виставці «Шедеври NAMU», яка відкриває шедеври Національного художнього музею України у новому, віртуальному форматі.
Цифрова копія — це не просто зображення. Це збереження пам’яті. Саме тому команда eMuseum оцифрувала понад 100 творів із фондів НАМУ. Серед них — роботи Богомазова, Труша, Яблонської, Кричевських. Особливе місце у цьому цифровому пантеоні займає Мурашко. Було створено високоякісні цифрові копії семи його творів, і тепер кожен охочий може побачити їх на власному екрані з найменшими живописними нюансами у віртуальній виставці «Шедеври NAMU» на платформі emuseum.online.
Серед оцифрованих робіт — «Селянська родина», яка колись вражала європейську публіку, відкриваючи їй світ українського селянства. Та особливої уваги заслуговує «Благовіщення» (1907–1908), загадкове й проникливе полотно, що спонукає до зосередженого споглядання. Мистецтвознавиця Діана Клочко так описує його:
«Художник ніби грається з глядачем: якщо голова й плечі дарувальника лілеї – ще там, за порогом, у світлі дня, то нога – вже тут… Фігура юнака зависає, левітуючи у суцільних жовтогарячих рефлексах…».
Оцифруванням займався фахівець Михайло Андреєв — головний експерт eMuseum зі створення цифрових копій картин. Саме завдяки його роботі й використанню професійного обладнання вдалося максимально точно передати кольори, фактуру, настрій. В онлайн-виставці ці твори оживають по-новому: крупні плани, інтерактивна навігація, можливість бачити картини в деталях, яких неможливо роздивитися в залі.
Мурашко — не лише художник, а й культурний діяч. Один із фундаторів Української академії мистецтв у Києві, він разом із Нарбутом, Бойчуком, Кричевськими формував нову мистецьку освіту. Та, як це трапляється надто часто в українській історії, доля його обірвалася трагічно й передчасно. У 1919 році художника було вбито. Обставини цієї смерті й досі залишаються нез’ясованими.
Попри популярність у Європі, ім’я Мурашка ще потребує повернення в український культурний наратив. Адже досі його, як і багатьох наших митців, часто помилково називають «російським художником». Відновлення справедливості — частина сучасного культурного фронту. І оцифрування його спадщини — це один із способів сказати світові: Мурашко — український.