Чи не першими дійсно майстрами гончарства на наших землях були трипільці, що жили понад 6 тис. років тому. Але їх імена ми ніколи не дізнаємось.
Кераміка удосконалювалась, змінювалась та набирала нових рис. З’являлись нові форми та техніки. На кожному етапі формування України, гончарне мистецтво набувало ще більшого розмаху, а кожен регіон створював власний стиль. Цей стиль передається з покоління в покоління, хоча з’являються й нові образи також.
Гончарство – це один із символів культурної спадщини, що зберігає національну ідентичність та традиції.
В цьому ТОП 3 гончарів України ми відібрали одних із найкращих творців відомих на весь світ виробів, що представляють українську культурну спадщину.
Валерій і Надія Протор’єви
Талановите подружжя митців художньої кераміки, що працювали на знаменитому Васильківському майоліковому заводі у 1960-х роках. Стиль Васильківської майоліки відомий своїм яскравим і барвистим розписом на поверхнях покритих поливою (глазур’ю). Це характерні сюжети і мотиви квітів, птах, сцен з народного життя. Васильківська майоліка суттєво вплинула на українське декоративне мистецтво.
Наслідуючи традиції, Валерій і Надія Протор’єви створили власний світ майолікової кераміки.
Вони познайомились на навчанні у Київському училищі прикладного мистецтва, і більше ніколи не розлучались. Одружились, закінчили училище і пішли працювати на Васильківський майоліковий завод.
Свої роботи підписували просто – «Протор’єви». Найяскравіші з яких – це чудернацькі звірі, що так захоплюють спостерігача. Велика колекція їх творів зберігається в Національному музеї декоративного мистецтва України.
Але у 2022 році про творче подружжя дізнались за трагічних обставин. Один з їх виробів вцілів після бомбардування багатоповерхової будівлі в місті Бородянка. Фото, де на кухонній шафці, в цій будівлі, залишився цілий керамічний півник, облетіло весь світ.
Такі півники були не одні, і на сьогодні вони оцифровані та убезпечені.
А виготовлений на Васильківському майоліковому заводі, півник Протор’євих став символом української незламності та стійкості у широкомасштабній війні з росією.
Олекса Бахматюк
Чи не найвідоміший майстер знаменитої косівської мальованої кераміки. Олекса Бахматюк народився далекого 1820 року у м. Косів у сім’ї гончара. Тож не дивно, що теж захопився цією справою і почав навчання в Івана Баранюка, якого зрештою перевершив у майстерності.
Ще за життя він здобув звання «геніального майстра гончарства», його називали “мудрецем, якому все під силу”.
В середині ХІХ ст найбільшим попитом користувалися кахлі, якими оздоблювали печі. Саме такі сюжетні ансамблі в основному створював Олекса, які на продаж підписував як Бахміцький чи Бахмінський. Хоча виготовляв і дуже різноманітні вироби: миски, полумиски, свічники, макітри, горщики для квітів, кахлі для печі та ін.
Його роботи стали відомими після виставок, в яких брав участь Бахматюк. На одній з них, у Коломиї, зразки його кахлів, побачив Австро-Угорський імператор Франц Йосиф І. Який відзначив роботи гончара золотою медаллю та грошовою нагородою, викупивши чимало експонатів та замовив піч.
Олекса Бахматюк започаткував спосіб декорування гончарних виробів – побілкування, який пізніше стали наслідувати інші. Це покриття сирого виробу тонким шаром білої глини, яка після випалу залишає свій колір, а вже потім наносили на неї фарбу. Він також виробив канон у зображенні постатей.
Бахматюк помер у 1882 році і залишив вагомий слід в історії гончарства. Кожен його виріб унікальний, адже він ніколи не повторював орнаменти, а створював нові.
Династія Пошивайлів
Родина, а точніше ціла династія гончарів, заснована ще у ХІХ ст. Вона виникла в одному з найбільших осередків гончарства в Україні – з селища Опішня на Полтавщині.
Опішнянська кераміка славиться своїм яскравим стилем розпису, з багатою колірною гамою, а сам виріб гончарі створюють без попередніх ескізів та з місцевої глини.
Династію Пошивайлів започаткував Тарас Пошивайло, про якого відомо лише те, що він виготовляв полив’яний посуд та жив в другій половині ХІХ ст. Його дружина Килина створювала дитячі глиняні іграшки, а син Ничипір теж робив посуд. Найвідомішими серед родини майстрами художньої кераміки став син Ничипора – Гаврило та його дружина Євдокія.
Вони працювали у парі, як того навчає давня традиція Опішні: твори чоловіка-гончаря мусять побувати в руках дружини-малювальниці.
Тож Гаврило створював посуд та скульптури, а Євдокія оздоблювала твори свого чоловіка декоративними композиціями.
Їх справу продовжив син Микола та їх онуки. На основі збиральницької діяльності подружжя Гаврила та Євдокії Пошивайлів у Опішні відкрили Меморіа́льний музе́й-сади́бу гонча́рської роди́ни Пошива́йлів. На жаль, його відкриття вони вже не застали. Але саме Євдокія (Явдоха) була натхненницею музею. Вона дала настанову своєму внукові створити музей. Так виник перший приватний музей гончарства у 1970-х роках.
Гаврило та Явдоха до останнього подиху жили гончарством. І кожен з них до самої смерті продовжував творити.
Фото на обкладинці: Надія та Валерій Протор’єви. Васильківська майоліка.
Виставка Національного музею декоративного мистецтва України
